"Росія продовжує плекати надію": Олексій Резніков про план РФ щодо України і Заходу

"Майже по всіх пунктах Парижу йде виконання Мінських угод"

"Росія продовжує плекати надію": Олексій Резніков про план РФ щодо України і Заходу

У студії програми "ХАРД з Влащенко" на телеканалі "Україна 24" - віцепрем'єр-міністр України, міністр з реінтеграції окупованих територій Олексій Резніков.

Програма була в ефірі 26.10. Щоб подивитися відео програми, перейдіть у кінець інтерв'ю.

Наталя Влащенко: Мої вітання, Олексію. Я на вас дуже довго чекала. Знаєте, соціологія нам завжди дає, що питання миру й Донбасу – питання номер один для абсолютної більшості людей. Як ви вважаєте, а чому ці питання фактично не потрапили в опитування, яке запропонував президент людям під час виборів?

Олексій Резніков: Мені здається, що відповідь на запитання, чи хочуть українці миру, очевидна й не було жодного сенсу ставити це питання.

НВ: Можна було поставити про амністію, про те, яким може бути мир тощо.

ОР: На мій погляд, два питання з п'яти стосувалися досягнення миру на Донбасі. Це питання, пов'язане з можливістю введення спеціального економічного режиму. І друге – це питання Будапештського меморандуму, як одного з майданчиків, учасники якого могли б долучитися сьогодні в інтересах України до перемовин, пов'язаних як з Донбасом, так і з Кримом. Тому якраз з п'яти запитань два точно стосувалися цього питання.

НВ: Ми ще з вами про це поговоримо, але почну все-таки з події – з виборів. Отже, вибори. Рівно третина прийшла на вибори, трішки більше, як нам кажуть, 30% – 35-36, щось таке. Зараз наші глядачі побачать діаграму, скільки набрали різні партії. А у вас я хочу запитати про те, з чого я почала сьогодні: як ви думаєте, як ви особисто ставитесь до того, що… Різні цифри називають, але кажуть, що спільна одна – 500 тисяч людей на українських територіях Донбасу не мали можливості голосувати. Начебто, через безпеку, яку не могли забезпечити.

ОР: Я думаю, що ця цифра перебільшена. Не 500 тисяч, а менше.

НВ: А скільки, Олексію?

ОР: Якщо ми говоримо про деякі окремі населені пункти, які безпосередньо межують з лінією дотику, де, відповідно, на сьогодні не було прийнято рішення парламентом про проведення місцевих виборів. Але як тільки там зміниться ситуація, там можна буде провести додаткові вибори. Це не є драматична ситуація, бо вона, знову ж таки, не впливає на загальноукраїнський контекст.

НВ: Я розумію. Все-таки, хочу повторити запитання. Скільки, за вашою інформацією, людей не мали можливості голосувати?

ОР: Я не можу дати точної цифри.

НВ: Це ж ваш профіль. Ну, приблизно. Ви ж знаєте, скільки там людей проживає?

ОР: Я думаю, що цифра не 500 тисяч, я думаю, що значно менше.

НВ: Скільки? 300, 400?

ОР: Я думаю, менше 300 тисяч.

НВ: Менше 300 тисяч? Скільки, 200?

ОР: Зараз ми будемо гадати на тій гущі…

НВ: Ви ж знаєте, скільки там людей проживає, ви ж не можете не знати.

ОР: Я знаю, скільки людей проживає. Я вам скажу більше, я знаю навіть, скільки людей проживають як внутрішньо переміщені особи, майже по кожній області. Але на сьогодні це в тому числі мігруючий показник. Наприклад, 1 мільйон 500 тисяч українців сьогодні вважаються внутрішньо переміщеними особами, оскільки вони зареєстровані у відповідному реєстрі. Але, за деякими даними, постійно проживають на контрольованій території мільйон. 500 тисяч офіційно зареєстрованих ВПО насправді тимчасово проживають на тимчасово окупованих територіях. І залежно від обмежень, які пов'язані з перетином КПВВ, вони не перетинають, але вони зареєстровані по всій території України.

НВ: Отже, все-таки 500 тисяч?

ОР: Вони не зареєстровані в Донецькій або Луганській області. Вони зареєстровані і в Херсоні, і в Києві, і в Харкові, і так далі. Але зареєстровані, і повернулися на тимчасово окуповані території, і там залишилися на період карантинних обмежень. Тому сьогодні адекватно й точно цифру в 500 тисяч називати, на мій погляд, недоречно.

НВ: Хоча б приблизно ви маєте знати, скільки цих людей. Ви згодні з тим, що вони не голосують, що їхні конституційні права порушені?

ОР: Ні, я вважаю, що взагалі всі, хто має право голосувати, повинні мати таке право, якщо воно не наражає на інші ризики. Тому, звісно, для мене абсолютно є сумним факт, що хтось був обмежений у своєму праві голосувати. Але я б хотів з позитивом дивитися все-таки на ті речі. Перше: за шість років війни, яка йде з 2014 року, громадяни України, які є внутрішньо переміщеними особами, отримали право голосу на місцевих виборах. Раніше цього права в них не було. Давайте про це говорити, давайте порівнювати з минулими виборами, 2015 року, наприклад, коли відбувалися місцеві вибори. Вони не мали можливості голосувати на місцевих виборах, тому що було очікування, що вони повернуться назад і будуть голосувати в Горлівці, в Донецьку або Луганську.

НВ: Це прекрасно, що вони отримали, нарешті, тут можливість голосувати. Але, все ж таки, люди, які працюють, ходять на роботу, водять дітей до школи – чому, зрештою, вони не можуть голосувати?

ОР: Ви мене запитуєте, чому…

НВ: От якби ви були народним депутатом, ви б голосували «за», чи «проти» цього рішення?

ОР: Я б голосував, виходячи з міркувань безпеки. І, найімовірніше, я б голосував за те, щоб у тих населених пунктах, які сьогодні є небезпечними, я б теж погодився з тим, що це право тимчасово має бути обмежене.

НВ: Ну там же поліція й армія, ні?

ОР: Так само поліція й армія сьогодні займаються питаннями війни, а не питанням мирного забезпечення виборчого процесу. Я хочу вам нагадати, що, коли Україна запрошує, як і будь-яка цивілізована країна, БДІЧ ОБСЄ для моніторингу виборів, вона дає гарантію безпеки місії ОБСЄ. Так от, дати гарантії безпеки всім спостерігачам ми б не змогли на тих територіях. Тому й називається – місце проведення Операції об'єднаних сил, тому що там особливий режим. Там КПВВ, там режим небезпечний. У Хорватії, яка 25 років забула, як відбулася війна, в 2019 році загинула людина, підірвавшись на міні. У 2019 році в Хорватії.

НВ: Я розумію.

ОР: Уявіть собі, що відбувається там. Тому гарантувати безпеку людей під час виборчого процесу і спостерігачів Україна офіційно не мала б такої можливості.

НВ: Добре. Давайте поговоримо з вами про питання війни і миру, які так цікавлять людей. Давайте, коротке відео, а потім я вам поставлю запитання.  …Отже, "це наші території і вони мають повернутися", окуповані території Донецька та Луганщини. Скажіть, як ви сьогодні уявляєте, як один з хедлайнерів цього процесу, яким має бути мирний план? Тому що зараз багато хто говорить, і навіть питання так ставив президент, про те, що Мінські домовленості не можуть бути виконані в тому вигляді, в якому вони підписані, а отже, потрібно повернутися до Будапештського меморандуму. Я правильно розумію?

ОР: Ні, не зовсім так. Будапештський меморандум і Мінські угоди – це абсолютно різні речі.

НВ: Зрозуміло.

ОР: Будапештський меморандум дає можливість залучення наших стратегічних партнерів такого рівня й калібру як Сполучені Штати, Велика Британія, до перемовин, пов'язаних зі співрозмовою з Російською Федерацією. Тому що ми сьогодні… Ні для кого не є секретом або сумнівом, що саме Російська Федерація розпочала агресію в 2014 році проти України шляхом захоплення Криму, а потім продовження частково шляхом захоплення частини території Донбасу. До речі, додам до слів президента Зеленського – у нас тільки у війні на Донбасі, за офіційними даними, загинуло 14 тисяч громадян України. Тільки те, що ми можемо встановити. Плюс люди, які сьогодні вважаються безвісти зниклими.

НВ: Олексію, давайте крок за кроком…

ОР: Тому, коли ми говоримо, що Мінські угоди були написані в 2014 році з розрахунку, що вони будуть завершені у 2015 році 31 грудня, вони вже не виконані. Вже не виконано питання безпеки. Але сьогодні, точніше завтра, 27 числа, буде рівно три місяці, з 27 липня, коли почав працювати режим припинення вогню, режим тиші. Такого безпрецедентного, довгого коридору припинення вогню і режиму тиші, коли не загинув і не поранений український військовий, не було за шість років.

НВ: Одна людина у нас загинула все-таки.

ОР: Це дуже важливий момент.

НВ: І все-таки, можна буде ставити конкретні запитання щодо Мінських угод?

ОР: Я вам конкретно відповідаю: для того, щоб Мінськ відбувся, треба спочатку вирішити безпекові завдання. Безпекові завдання, про які говорять навіть учасники нормандського формату, спочатку – режим тиші, далі – решта. Але, якщо Мінськ неможливо виконати на 100%, а я точно вам скажу, що його неможливо виконати, хоча б тому, що спочатку має бути взятий під контроль кордон, а потім проведення місцевих виборів, а в Мінську написано навпаки…

НВ: Так це і обговорюють.

ОР: Йдеться про можливість і необхідність модернізації.

НВ: Олексію, я вас прошу, давайте тут трошки зупинимося. У нас є з приводу Мінських угод в суспільстві дуже великі різночитання, і є цугцванг юридичний. З одного боку, нам говорять, ми говоримо, і президент говорить про те, що ми не можемо виконати Мінські угоди, тому що в пунктах 8-11 розписаний план, що спочатку дійсно проводяться вибори, а потім відводяться військові формування. А з іншого боку, нам наші західні партнери кажуть: якщо ви не хочете виконувати Мінські домовленості, тоді Росія на нас починає тиснути, щоб ми зняли санкції. Якщо ви їх підписали – виконуйте.

ОР: Нам наші західні партнери не кажуть, що ми не хочемо виконувати Мінськ. Наші західні партнери кажуть наступне…

НВ: Що його потрібно виконувати.

ОР: Ні, західні партнери кажуть наступне, абсолютно відверто: як ви відпрацюєте разом, дві протиборчі сторони, ми в тому вам будемо допомагати. Це станом на сьогодні. Єдине, що важливо, кажуть західні партнери, ми не будемо знімати санкції не тільки пов'язані з Мінськом, тому що санкції були в першу чергу введені за Крим. А також за МН-17, тому не треба казати, що невиконання Мінських угод знімуть санкції.

НВ: Ми можемо виконати Мінські угоди, чи не можемо?

ОР: Виконати Мінські угоди на 100% – неможливо.

НВ: Якщо виконати Мінські угоди неможливо, неважливо, на 100% чи на 90, чи на 80, чому президент Зеленський не заявить про це, не артикулює публічно відмову від Мінських?

ОР: Тому що відмовлятися від Мінська в односторонньому порядку – це самогубство. Цього робити не можна. Тому що це є політико-дипломатичні домовленості чотирьох країн: Німеччини, Франції, України і Росії. І лідери нормандського формату зустрілися 9 грудня, рік тому, в Парижі, і домовилися про певні речі, які можна виконати, можна виконати, продемонструвавши, що Мінськ може жити.

НВ: Наприклад? Крім припинення вогню, що ще можна виконати?

ОР: Розведення в трьох місцях – відбулося. Продовження декількох етапів обміну, звільнення взаємне утримуваних осіб – відбулося. Відкриття двох нових КПВВ, які носять гуманітарний характер. 10 листопада ми будемо готові відкрити паралельно, одночасно в Золотому і в Щасті, Луганської області, два нові КПВВ. Я персонально за це відповідаю, за відкриття з української сторони, підконтрольної уряду, двох хабів. І я маю надію, що окупаційні режими з того боку так само завершать свої інфраструктурні роботи. А режим припинення вогню ми з вами вже обговорили. Знаходження нових і обговорення локацій щодо гуманітарного розмінування. Ми сьогодні майже досягли згоди - 19 нових локацій, про розмінування, їх обговорення завершене в безпековій групі, залишилося просто про це домовитися. Мало того, ще чотири локації, де може відбутися розведення військ без ризиків, без втрат обороноздатності українських позицій, так само обговорені, їхні координати визначені, залишилося тільки домовитися. Тобто майже по всіх пунктах. Майже по всіх пунктах Парижу йде виконання Мінських угод. Якщо політична воля у Російської Федерації залишиться на те, що вони насправді готові вийти з Донбасу, Мінськ можна виконати. І немає жодної проблеми сісти на рівні лідерів нормандського формату й переглянути Мінськ. Чесно сказати: ось тут він працює, тут він може спрацювати, тут він ніколи не спрацює. Давайте в спокійному режимі зробимо цю ревізію й перепишемо.

НВ: Ви ж зараз є хедлайнером процесу Мінська. Як ви вважаєте, Росія готова до того, щоб переглянути пункти 8-11?

ОР: Треба не так ставити питання. Готові вони переглянути пункт, чи не готові. Вони будуть готові до перепису хоч всіх 100%, якщо розумітимуть, що ситуація змінилася й позиція і Німеччини, і Франції, Сполучених Штатів, Великої Британії на боці України є для них настільки очевидною, що їм просто не вигідна ця війна.

НВ: А зараз вона їм неочевидна?

ОР: Сьогодні вони продовжують плекати надію, що вони звинуватять Україну нібито в порушенні Мінських угод, і нібито через те європейські країни, які не хотіли б воювати, а хотіли б торгувати, почали б рушити консенсус європейської спільноти і, можливо, знімуть режим санкцій. Можливо, після виборів у Сполучених Штатах щось зміниться по відношенню до України й до Росії, і більше буде симпатії на користь Російської Федерації. Але я думаю, що тут вони глибоко помиляються, тому що є така філософія deep state, глибинної держави, Сполучених Штатів. Я переконаний, що нічого поганого не відбудеться.

НВ: Олексію, як ви вважаєте, те, що ми втратили Крим, що ми не воювали, що ми не чинили спротив у Криму, що ми фактично не чинили спротив у Слов'янську, випустили Гіркіна, і так далі, це було не без допомоги наших західних партнерів? Адже пан Турчинов і всі решта говорять, що Обама їх вмовляв просто не стріляти, і таке інше. За всі ці роки нічого такого наші західні партнери, крім санкцій, не зробили для того, щоб ми могли повернути свою територію. Чи маємо ми, в принципі, дивитися, що думає Захід з цього приводу, якщо дуже активної позиції немає?

ОР: По-перше, в мене, на жаль, як і в будь-кого з нас, є професійна деформація, і в мене все-таки не прокурорський нахил, а адвокатський. Я не люблю когось звинувачувати. Важко собі уявити, в якому складному становищі було політичне керівництво України в 2014 році. Я їм не заздрю. Тому вони приймали ті рішення, які вони були змушені приймати тоді.

НВ: Я говорю про західних партнерів наших.

ОР: Звинувачувати я б нікого не хотів. Це не в моїх правилах. Але я переконаний, що ми в першу чергу маємо робити своє, і тоді з нами будуть рахуватися і нас поважатимуть. Такий досвід продемонстрували мені хорвати під час мого відрядження до них, я вивчав досвід Хорватії. До тих пір, поки хорвати не почали поводитися так, як вони вважають в інтересах своєї країни, з ними теж спочатку не дуже й рахувалися. Висловлювали стурбованість, хвилювання тощо. Допомагати реально почала спільнота міжнародна з того моменту, як хорвати продемонстрували повністю готовність і військовим способом звільняти окуповані території. І звідси, з цього моменту, почався і мандат Ради безпеки ООН, і введення перехідної адміністрації, і миротворчі сили, і все решта.

НВ: Натяк зрозуміла. Ми готові, наша армія готова військовим способом звільняти територію Сходу і Криму?

ОР: Я б дуже уважно дивився на події, які відбуваються в Нагірному Карабасі. 30 років тривав заморожений частково конфлікт. 30 років, до речі, на Мінському майданчику відбувалися перемовні процедури, в тому числі за участі міжнародних партнерів в ОБСЄ. 30 років гинули хлопці з вірменського і азербайджанського боку. Минуло 30 років, технології змінилися. Сьогодні ми з вами спостерігаємо події, які відбуваються в Нагірному Карабасі. Знаєте, в мене є особисті відчуття, я їздив вивчати досвід у Хорватії. Наступний мій план - відрядження в Сполучене Королівство, вивчати досвід перемовин, чим завершилися взаємодії в тому числі з Північною Ірландією. Але в мене є таке чітке розуміння, що після завершення бойових дій у Нагірному Карабасі, це буде моє наступне відрядження - вивчати досвід Нагірного Карабаху.

НВ: Пане Олексію, я не про відрядження вас запитала. Я спитала, чи готова наша армія військовим способом звільняти окуповані території?

ОР: Пані Наталю, я вам відповів так, як я відповів.

НВ: Все, зрозуміло. Тоді чесно кажіть, я не можу поки що відповісти на це запитання. Дивіться, президент Зеленський 16 червня 2019 року сказав наступне: "Ми будемо розробляти велику програму відновлення Донбасу. Зараз ми будемо терміново вивчати питання житла переселенців. І 20 червня 2019 року додав, ми не будемо чекати закінчення війни, ми вже зараз починаємо працювати на територіях Донбасу, які ми зараз контролюємо". А де можна побачити цю програму?

ОР: Перше: я вам рекомендую скористатися можливістю й подивитися на сайт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, який, до речі заблокований генеральною прокуратурою і Роскомнаглядом Російської Федерації, їм не подобається, яку правду ми пишемо на сайті.

НВ: Він заблокований на території Росії.

ОР: Так. Але там чітко є, на сайті опубліковано концепцію, яка проходить сьогодні в центральних органах виконавчої влади…

НВ: Концепція - це ж не програма.

ОР: Ви дослухайте. Концепція, яку ми сьогодні погоджуємо, й вона буде затверджена урядом, якраз щодо економічного відновлення підконтрольних уряду територій Донецької і Луганської областей. Після цього буде писатися низка законопроєктів, які будуть внесені до парламенту. І після того, як вони будуть проголосовані, ми будемо з вами бачити не просто програму, а чіткий правовий ландшафт, який регулює території пріоритетного розвитку, який дасть оцей поштовх насамперед відновлення спроможності громад вздовж лінії зіткнення. А це 420 кілометрів. І, в принципі, вся територія Донецької і Луганської областей, плюс зараз обговорюємо Херсонську область в тому числі, яка межує з адмінкордоном Автономної Республіки Крим та містом Севастополь. Тому на сьогодні є дві складові – правова й економічна. Економічна – це дати можливість всім територіям, які відчули подих війни, на відновлення й на запуск. І ця модель потім зможе бути мультиплікована відповідно на деокуповані території після того, як це відбудеться. Правовий ландшафт, який буде сьогодні вимальовуватися, – це питання перехідного періоду.

НВ: Дуже багато людей, які нас зараз дивляться, не знають, що таке правовий ландшафт. Але вони хочуть розуміти, коли буде житло у переселенців.

ОР: У вас тоді, вибачте, при всій моїй повазі особисто до вас, є трошки плутанина – житло для переселенців і відновлення Донбасу. Це абсолютно різні речі. Повторюю: півтора мільйона населення України, які є внутрішньо переміщеними особами, роз'їхалися по всій Україні. 150 тисяч проживає в Харківській області, 150 тисяч, офіційно зареєстровані, проживають у місті Києві, 400 тисяч проживає…

НВ: Я вам ще раз прочитаю цитату президента…

ОР: Пані Наталю, ви мені цитуєте ситуацію станом на 2019 рік. А я вам даю інформацію станом на 2020 рік, на майже листопад місяць. Ситуація змінилася, тому ще раз, ви ж не знаєте, тому дослухайте. Відновлення Донбасу і житло для переселенця – це дві абсолютно різні речі. На сьогодні 25 мільйонів євро ми отримали від німецького уряду, який дозволяє придбавати житло. І сьогодні вирішується, в яких саме областях необхідно забезпечити внутрішньо переміщених осіб. Є люди, які вже мають це житло, є соціально захищені, є не захищені. У місті Маріуполі будується декілька будинків, а у Рівненській області всього три тисячі внутрішньо переміщених осіб.

НВ: Я так зрозуміла, президент поставив ці фрази поряд. Він вважає надання житла переселенцям частиною програми відновлення Донбасу: "Ми будемо розробляти велику програму відновлення Донбасу, зараз ми будемо терміново вивчати питання житла переселенців".

ОР: Пані Наталю, от ще раз, ви живете минулим, а я вам пропоную жити майбутнім.

НВ: Я хочу вас запитати, скільки на цю хвилину вже дали, за останні два роки - квартир переселенцям? У вас є такі цифри?

ОР: Ще раз повторюю: не плутайте, будь ласка, дві речі – відновлення Донбасу й забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб. Ваше тлумачення фрази президента Зеленського в 2019 році сьогодні нерелевантне. Почуйте мене, будь ласка. Відновлення Донбасу – йдеться про зруйновані території, де були заводи й фабрики. Відновлення Донбасу – це питання екології, затоплених шахт. Ви знаєте, що в 60-х роках у шахті Юнком був ядерний вибух зроблений? Ви знаєте, що вона була залишена в сухій капсулі й там мала відкачуватися вода на постійній основі.

НВ: Олексію, йдеться про відновлення життя людей, які втратили…

ОР: А ви знаєте, що радіаційна вода поступає в питний шар. Оце є відновлення Донбасу.

НВ: Розумію.

ОР: Побудова житла для внутрішньо переміщених осіб, пані Наталю, це питання інше, яке треба розглядати. Тому на сьогодні…

НВ: У людей також зруйновано життя. І на сьогодні відновлення Донбасу – це допомога їм.

ОР: Рішенням уряду йде виділення 300 тисяч гривень кожному мешканцю Донбасу, а саме - Луганської і Донецької областей, чиє житло зруйновано вщент. Йому компенсується, як компенсація за втрачене майно 300 тисяч гривень, які дозволяють їм почати вирішувати свої житлові проблеми. Ці гроші виділені сьогодні в розмірі 20 мільйонів гривень, це перший транш, який як субвенція направляється на…

НВ: 300 тисяч гривень – це 10 тисяч доларів приблизно, трошки більше.

ОР: Це 10 тисяч євро, так.

НВ: А яке житло можна купити за 10 тисяч євро?

ОР: От ви мене не слухаєте або не хочете слухати. Я повторюю: це сума компенсації за факт, просто за факт втраченого майна. Це не означає, що це компенсація за безпосередньо конкретні квадратні метри. Але за 10 тисяч євро сьогодні вздовж лінії зіткнення в Донецькій і Луганській області абсолютно легко можна мати можливість забезпечити своє тимчасове житло. Я це особисто перевірив. І сьогодні люди звертаються до відповідних створених комісій для отримання тих коштів. Питання відновлення з точки зору кожного квадратного метра, це наступний етап, який сьогодні прописується.

НВ: Скільки людей вже отримали ці компенсації?

ОР: Це рішення було проголосоване буквально півтора місяця тому, наразі комісії відпрацьовують, тому звіт буде у нас якраз наступного місяця.

НВ: Ще невідомо, я зрозуміла.

ОР: Так.

НВ: Вільна економічна зона на Донбасі, про яку було одне з запитань опитування. Чому під час опитування, як кажуть, ще немає конкретних результатів, не підтримали саме це питання? Всі решта підтримали. Чи можна вважати релевантним, як ви кажете, відповідь на це запитання, якщо, скажімо, на вибори прийшло 30-35% людей?

ОР: Я дуже люблю аналізувати, чому люди відповіли "так" або "ні" на якісь запитання, які проводять соціологічні дослідження. На мій погляд, саме формулювання було не зовсім коректно написано. Я б з авторами цього опитування посперечався. Тому що вільні економічні зони мають негативну конотацію в українському суспільстві і в експортному середовищі, починаючи з 90-х років, коли перша вільна економічна зона "Сіваш" була зроблена, у 96 році, потім була "Трускавець", а потім була "Славутич". Пов'язані з цим певні негативні наслідки, в тому числі зловживання з торгівлею алкоголем, тютюном тощо. Оборудки були. І тому вільна економічна зона носить негативну конотацію. До речі, наші міжнародні партнери теж не люблять, коли ми намагаємося зробити десь вільні економічні зони. Якби інакше сформульоване було трішечки питання, наприклад, території пріоритетного розвитку, про які я кажу, можливо, була б трошки інша статистика, хтозна. Тому ще раз повторюю: суспільство, не розбираючись, навіщо це треба робити, просто відреагувало на негативний, у їхньому розумінні, термін «вільні економічні зони».

НВ: А навіщо запитання ставити суспільству, якщо воно не може розібратися в цьому питанні?

ОР: Це ж питання не до мене, це ж до авторів опитування, напевно.

НВ: Зрозуміло. А оцей скандал з Вітольдом Фокіним, скажіть, будь ласка, чи була з ним співбесіда, коли його призначали на цю посаду? Співбесіда президента, наскільки я знаю, президент з ним зустрічався, з ним зустрічався пан Єрмак. Ви з ним зустрічалися?

ОР: Мені здається, що ви помиляєтесь. Якщо я уважно читав всі новини, то якраз звучало, що в президента не було з ним зустрічі. Мені здається. Може, я щось плутаю.

НВ: Одна з "слуг народу", пані Підласа, сказала, що була зустріч з президентом.

ОР: Ну, може вона щось краще знає. Я читав уважно, навіть пояснення Андрія Єрмака, він, мені здається, якраз про таке не казав. Тому, я думаю, знаєте, дуже багато депутатів, в кожного з них є своя думка, вони не завжди достеменно володіють інформацією.

НВ: Зрозуміло. Отже, не було зустрічі.

ОР: Мені про це невідомо, я б так відповів.

НВ: З вами була співбесіда?

ОР: Мені здається, що з людьми рівня прем'єр-міністр, президент термін співбесіда не завжди доречний. Я думаю, була зустріч і розмова.

НВ: Ну зустріч, добре, назвемо це розмовою. Мені здається, не так важливо, була це співбесіда чи розмова. Ви ж знали про погляди Фокіна, чи ні?

ОР: Погляди, знову ж таки, його бачення і погляди, це різні речі, наприклад.

НВ: Ви знали про його бачення рішення проблем на Донбасі?

ОР: В мене особисто очікування наступні: коли перший президент України і перший прем'єр України, які на руках створювали країну з точки зору її незалежності і взагалі вільного незалежного пошуку свого шляху після розвалу Радянського Союзу, точно не можуть ніяк зраджувати інтереси цієї країни. Те, що світогляд, звісно, людей, які виростали в Радянському Союзі, має відповідну спадковість, це очевидно. Але я переконаний в тому, що і у Вітольда Фокіна абсолютно немає антиукраїнської позиції. Він бачить інакше, він 25 років був на пенсії, і...

НВ: Тоді за що він був звільнений?

ОР: Він був відірваний від політичного життя, в тому числі і від медійного життя. Тому я думаю, що він точно не мав на меті нічого поганого. От коли йому ставили питання, він відповідав так, як йому здавалося було б правильним. Він просто щиро відповідав.

НВ: Це ж нормально, що він щиро відповідав?

ОР: Будь-яка людина в ідеалі має щиро відповідати.

НВ: А за що він звільнений, як ви вважаєте?

ОР: Те, що його позиція, яку він висловлював, вона не відповідає тактиці ведення перемовин, вона не відповідає ідеології української делегації, тому президент прийняв це рішення.

НВ: Що саме в його поглядах, як ви вважаєте, найгостріше не відповідає поглядам української делегації?

ОР: Я так думаю, що, як мінімум, в українській делегації не було до цього моменту жодного сумніву, що це триває війна між Україною і Російською Федерацією, що агресором є Російська Федерація. Всі інші українці, які в цій війні перебувають, навіть мирне населення, вони заручники цієї війни. І тому вона називається Тристороння контактна група, де сторони конфлікту – Росія і Україна, і посередник – ОБСЄ. А намагаючись знайти шлях примирення, намагаючись пом'якшити ситуацію і якось бути гнучкішим, Вітольд Павлович, відповідаючи на одне з запитань одного з народних депутатів під час зустрічі в комітеті парламентському, відповів інакше, що він не бачив доказів цієї війни. Він щиро сказав, що він не бачив доказів. Він не був на цій війні. Він сказав правду – він їх не бачив. Але це було сприйнято досить, дійсно, як позиція, що він не визнає, що відбувається війна між Україною і Росією. І ось, я думаю, це і стало причиною.

НВ: Пане Олексію, у нас на зв'язку журналіст Олексій Якубін. Він поставить вам питання. Прошу, Олексію, ви нас чуєте?

ОЯ: Так, чую, доброго вечора. Пане Олексій, в мене до вас два питання. Перше питання: я знаю, що, коли в Маріуполі проводився форум, там виступав Володимир Зеленський, і він серед іншого говорив, що ключовою проблемою врегулювання конфлікту на Сході є відсутність консенсусу в українському суспільстві. Тобто, не зовнішній фактор, а саме відсутність консенсусу. І ось з цього приводу питання: наскільки присутні в Тристоронній контактній групі люди з різними поглядами. Я чув, що ви говорили з приводу пана Фокіна, але наскільки я знаю, ви можете вплинути на підбір людей до Тристоронньої контактної групи. Тому що складається враження, що там люди лише є, скажем так, достатньо скептичні по відношенню до Мінського процесу, можна пригадати і Казаріна, і Гармаша, вони це публічно і висловлюють. Це перше питання. І друге питання: чи ви запрошуєте активно до роботи Тристоронньої контактної групи і, до речі, до профільного міністерства, спеціалістів українських – конфліктологів, соціологів? Тому що ваші попередники, до речі, сприяли навіть формуванню спеціальної магістерської програми "Врегулювання конфліктів і медіацій" в КПІ. Ось, чи ви залучаєте випускників цієї програми, чи представників цієї програми до роботи міністерства?

НВ: Дякую!

ОР: Я по першому питанню не зовсім зрозумів, в чому суть питання. Чи можна впливати на підбір людей?

НВ: Ні, він говорить, що ви впливаєте на підбір людей, які працюють в Мінській групі. Він говорить, що там практично всі люди, які скептично ставляться до виконання Мінського процесу. В тому числі він назвав прізвища людей, які входять.

ОР: Це я почув. Так питання в чому?

ОЯ: Тому що я знаю, що пропонувалися, наприклад, Енріке Менендес, і деякі інші кандидати, вихідці з Донбасу, які могли бути присутні в Тристоронній контактній групі на експертному рівні.

ОР: Дивіться, у нас присутні представники ОРДЛО від України, вихідці з Донбасу. Людей, яких ви назвали, вони є представниками Донецького регіону, Луганського регіону. Тому ця кваліфікуюча ознака, яку ви назвали, вона вже вирішена.

ОЯ: А з точки зору поглядів?

ОР: Для того, щоб адекватно сприймати світ, треба мати критичне мислення. Тому для мене наявність критичного мислення у всіх членів делегації не є поганою ознакою. Ви чомусь не назвали Костянтина Ліпнера, лікаря. Ви чомусь не назвали Вадима Горана, юриста. Ви ж їх не назвали, і у вас немає до них питань. Тому у нас якраз збалансований, на мій погляд, склад української делегації, який віддзеркалює українське суспільство. І це дуже важливо. Якщо всередині групи навчаться говорити між собою представники Донбасу з різними політичними поглядами, це означає, що у нас, у України, є шанс. Відповідаючи на друге запитання: так, ми залучаємо представників різних курсів, досвіду, експертизи щодо проведення перемовин, як ви кажете, конфліктологію, ми вивчаємо дуже уважно всі соціологічні дослідження, які сьогодні робляться в Україні і робилися, починаючи з 2016 року. Якщо у вас є якісь пропозиції, я вам пропоную мені написати безпосередньо через Facebook в месенджер, я готовий з вами зустрітися і послухати безпосередньо. Запрошуйте пана Менендеса на зустріч, я читаю іноді його дописи, мені дуже подобається критичне бачення. Просто є декілька, скажімо так, категорій людей. Є деякі люди, прізвища яких і називати навіть не буду, які просто заради власного піару хотіли брати участь у цих перемовинах. Я перестав відповідати їм на їх запити, вони так само розповідали про експертне середовище. Це просто люди, які живуть в своєму фейсбучному світі, їх десь приблизно там 20, вони один одного і лайкають. От ці точно не цікаві для роботи в українській делегації. Тому що робота в Мінську – це марафон, це не спринт. Це серйозна важка робота, і відповідальна. Якщо ви готові – я запрошую.

НВ: Дякую. Дякую, Олексію, за те, що включилися. А ми продовжуємо конкретні питання, дуже практичні. Президент Зеленський 8 липня 19 року, це було півтора роки тому, сказав наступне: "Ви знаєте, щоб отримати пенсію, людина повинна раз на 60 днів перетинати КПП для отримання пенсії. Ми запропонували наступний крок – будь ласка, давайте дозволимо людям бути людьми. Ми запропонували термін в один рік". Як мені називали цифри, 26 пенсіонерів померли в пунктах пропуску минулого року, вже п'ять поточного, до карантину. Як вирішити питання отримання пенсій, які не отримують там люди? Пенсіонери – це ж фактично дуже літні люди?

ОР: Станом на сьогодні ми рішенням уряду зняли обмеження про 60 днів, до того, поки не буде завершений повністю карантин. Крім того, ми чітко написали в постанові уряду, що після завершення карантину, плюс два місяці, в спокійному режимі люди будуть мати можливість провести верифікацію свого стану, те, що вони є пенсіонерами, підкреслюю, пенсіонерами, які є внутрішньо переміщеними особами. За рішенням попередніх складів уряду пенсію отримують особи, які є внутрішньо переміщеними особами, навіть якщо вони проживають тимчасово, на тимчасово окупованих територіях. Питання вирішення забезпечення пенсійного усім, хто свого часу дійсно чесно заробив цю пенсію і проживає на окупованих територіях і не зголосився свого часу, це питання ухвалення окремого рішення. Моя особиста позиція – що всі люди, які заробили свою пенсію своїм трудом, і вони відраховували ті пенсійні заощадження, де б вони не жили – в Канаді, в Брюсселі, в Донецьку чи в Луганську, повинні отримувати цю пенсію. Це абсолютно.

НВ: Чого зараз не відбувається.

ОР: Чого зараз не відбувається. Тому зараз питання, знову ж таки, спроможності бюджету держави, Пенсійного фонду, забезпечити виплату усім пенсій. Сьогодні дійсно є обмеження. Але ми працюємо, знову ж таки, з Ощадбанком. І сьогодні, до речі, я зранку збирався, Ощадбанк знову повідомив про те, що всі карточки Ощадбанку, на які надходять накопичення, термін їх дії навіть тих, що прострочені, продовжені до 1 січня 2021 року. Тобто, пенсіонери, які не мають можливості перетнути КПВВ із-за карантинних обмежень, і не можуть, відповідно, продовжити, отримати нову карточку, можуть не переживати, всі їх заощадження на тій карточці залишаються, карточка, термін дії її продовжений, хоча він сплив. Коли ж відкриються КПВВ в Луганській, чи в Донецькій області, вони перетинають кордон і будуть отримувати свої гроші.

НВ: Питання дуже конкретні від глядачів зараз буду вам ставити. Їх дуже багато. Питання таке, руба: чому за шість років життя переселенців на підконтрольній території України так і не з'явилися робочі системи забезпечення соціальних гарантій людям похилого віку, які втекли від війни?

ОР: Робочі системи соціальних гарантій?

НВ: Ну, так щоб люди не їздили через КПП, щоб вони отримували на картки, ну можна ж було щось придумати, якусь систему?

ОР: Так система може бути придумана, але ця система має відповідати впевненості, що ці люди існують. Тому що у нас на жаль було багато випадків, коли не пенсіонери отримували пенсію, а з картками приходили невідомі люди. І це вже виглядало як шахрайство. Тому, щоб уникнути отих шахрайських дій, змушені були ввести режим верифікації. Тому що, ще раз повторюю, було вирішено, що пенсійне забезпечення… Воно мені не подобається, але іншого варіанту, з точки зору потужності бюджету, не було. Тільки пенсійне забезпечення для тих, хто є внутрішньо переміщеними особами. Якщо ви проживаєте на території України підконтрольній уряду, а не повернулись назад на тимчасово окуповану територію, я переконаний, у вас точно взагалі не існує з цим проблем. На сьогодні приблизна кількість людей, пенсіонерів, які зареєструвалися і поїхали назад – 272 тисячі. Це дані відповідного реєстру, які ми мали на момент введення карантинних обмежень. Це не півтора мільйона населення.

НВ: Ще питання від глядачів: не раз говорилося про необхідність на КПП організовувати на постійній основі роботу паспортних служб, юстиції, банків, аптеки, і таке інше. І що зроблено, щоб уродженець Донбасу без проблем отримав свій перший паспорт?

ОР: Абсолютно слушне зауваження і запит. За шість років не було жодного об'єднаного власника всіх КПВВ. Ми тільки зараз починаємо брати під контроль, міністерство, яким я опікуюся, всі КПВВ. Перше рішення прийняв уряд про передачу у відомство КПВВ на Чонгарі, це в Херсонській області. Я маю надію, я повторююсь, що на початку листопада ми відкриєм перший КПВВ в населеному пункті Щастя, який матиме сучасний вигляд. І саме там буде ЦНАП, Центр надання адміністративних послуг, в якому люди зможуть забезпечити всі свої запити. На Чонгарі та в Каланчаку вже є діючі ЦНАПи. Я персонально їздив туди і здійснив акт реєстрації громадянського стану. Я одружився в ЦНАПі, на Чонгарі, на кордоні адміністративному з Кримом.

НВ: Я, до речі, вас вітаю з одруженням, яке було нещодавно.

ОР: Я засвідчую це вам. Дякую. Тому запит нашого телеглядача абсолютно слушний. Тому в Щасті ми плануємо наявність і юридичних консультацій, і відділення банку, і відділення пошти, і кімнату матері та дитини, і медичні послуги, і, звісно, Центр надання адміністративних послуг.

НВ: Ще питання від глядачів: що ви знаєте про моніторинг проживання на підконтрольній території людей, як держава підтримує тих, хто втратив все, насамперед мова про людей похилого віку та сім'ї з дітьми, які й досі не змогли знайти себе через сьогоднішню економічну ситуацію. Що, крім декларації, допомоги і копійчаних виплат, робила держава? Є якісь робочі програми з перепрофілювання, працевлаштування, надання житла тощо?

ОР: Це абсолютно різні програми. У нас є програма підтримки тих, хто постраждав, безпосередньо був у полоні. Це програма імені Левка Лук'яненка, це одна програма. Програма, ота що я казав, про забезпечення житлом за допомогою, в тому числі, уряду Німеччини. Це друга програма. У нас є гаряча лінія, куди безпосередньо люди можуть звертатись, якщо в них є безпосередньо… Слово таке моніторинг поганого чи доброго життя, звісно, такого поняття немає. Воно досить так сформульовано не зовсім мені зрозуміло. Що значить моніторинг? На постійній основі є відповідальні підрозділи, є відповідальний заступник міністра, який комунікує, дуже велика співпраця…

НВ: Ось дивіться, моніторинг, я вам скажу, якщо ви не розумієте, що це, я вам скажу. Це означає, чи є у влади і у людей, які представляють владу з цих питань, зокрема у вас, уявлення – скільки людей працевлаштовані, скільки перепрофільовані, скільки отримали допомогу, скажімо, хто багатодітний, і так далі. Чи розумієте ви розміри біди цієї. І надання допомоги. Ось і все.

ОР: Звісно. Розмір біди – 9,5 мільйонів українців, які постраждали від війни з Російською Федерацією. Ось вам розмір біди. Розмір біди – це, за оцінкою, 100 мільярдів доларів втрат держави тільки від зруйнованого Донбасу. Розмір біди – це 22 мільярди доларів мінімальна сума, яку потрібно буде на відновлення і запуск після деокупації Донбасу. Ось вам розмір біди. Тому, якщо ви хочете від мене почути зараз статистичні дані по кожному…

НВ: Скільки людей втратили житло і скільки вже отримали, скільки людей отримали допомогу в перепрофілюванні на іншу професію, і тоді ми розумітимемо, як держава допомагає цим людям.

ОР: Дивіться, якщо ви хочете знати статистичні дані по кожному, тоді треба нам з вами було домовлятись, я б прийшов ось з таким талмудом, по кожній позиції і дав би вам…

НВ: Не по кожному. Взагалі, як іде цей процес?

ОР: Процес… Я вам повторюю… Ну ось ви запитуєте, я розумію, у нас Хард ток, я готовий бути в цьому режимі, але ще раз повторюю: якщо ви хочете, щоб я вам сипав статистичними даними, у нас буде нецікава бесіда. Тому треба було сказати – Олексію, принеси статистику, я по кожному просто читав би цифри. Я вам кажу, що уява є, мільйон 500 внутрішньо переміщених осіб. Хтось працевлаштований, хтось навчається, хтось забезпечений житлом. 500 тисяч, третина, не знайшла себе на підконтрольній уряду території, і повернулася назад. Ось вам обсяги. Значить, мільйон залишився. Я вам кажу – 400 тисяч в Донецькій області проживає, 150 тисяч - в Харківській, 150 - в Києві, ще 100 – на Київщині. І так далі, і так далі, але в кожного з них своє життя, мається на увазі своя доля.

НВ: Це зрозуміло. З цього мільйона, скільки отримали житло від держави?

ОР: Від держави я не готовий вам сказати, скільки отримали житло, тому що держава не забезпечує житлом безкоштовно. Держава забезпечує житлом допомоги, чи через кредити, чи через субвенції, чи через надання службового житла, і це дуже залежить. Тому що ось, наприклад, у місті Маріуполі побудували будинок, дали безкоштовно житло, в якому дали можливість проживати багатодітним сім'ям. Вони заселилися і там живуть. Далі виникає питання – це тимчасове житло, з оцінкою, що вони далі переїдуть, будуть і так далі, і так далі. Немає чіткої сьогодні статистики, на жаль. Я шість місяців опікуюсь тим питанням, що відбувалося шість років. А знаєте, чому? Тому що ніхто чесно не казав, що ця війна триватиме невідомо скільки. Тому що ми всі чекали, що вона завершиться в 15-му році. Тому внутрішньо переміщені особи не отримували права голосувати на місцевих виборах, тому що вважалося, якщо їм дати право голосувати сьогодні в Боярці чи в Фастові, чи в Ірпені, за мера, на території якого вони проживають, вони ніколи не повернуться на окуповані території і не будуть там потім заселятися. Отака була державна політика.

НВ: Частина із них і так вже ніколи не повернеться туди. Скажіть, будь ласка, ми часто говоримо про те, і це багато людей підтверджує, що найважче, можливо, це повертати людям їх душі, тому що війна – це дуже важка річ. У когось загинули рідні, в когось загинули батьки, ще щось. І ось запитання Макса Бужанського, народного депутата, він сьогодні публічно написав, до нашого анонсу, і я вам його зачитаю: "Дуже просте запитання – чи можна докоряти колаборантством мешканцям ОРДЛО, якщо у нас два проспекти столиці носять імена колаборантів? Якщо Олексій скаже, що це різні речі, то голоси за ініціативу варто шукати у фракції ЄС, і я свій не дам". Ось як ви дивитеся, взагалі, на вирішення цих гуманітарних проблем, як ставитеся до людей, які зараз живуть на непідконтрольній території?

ОР: Я цю позицію свою не змінюю, я завжди її повторював і повторюю: я переконаний, що переважна більшість людей, які проживають на окупованих територіях, є заручниками. Заручниками ситуації, заручниками окупаційного режиму, заручниками неможливості виїхати від цієї війни. Тому коли я кажу, що нам треба приймати…

НВ: І називати їх колаборантами – це злочин.

ОР: Я кажу, що треба приймати закон про перехідний період, в якому включати цілий блок перехідного правосуддя і чітко визначитись, хто є злочинцем, хто є колаборантом, тому що він служить окупаційному режиму свідомо, і відмовився від своєї України, а хто живе там і змушений там виживати. І це різні абсолютно категорії. Але для того, щоб когось звинувачувати або в колаборації, або в злочині, треба чітко визначитися в термінології і з об'єктивним складом або злочину, або іншого правопорушення. Тому сьогодні персонально когось звинувачувати – це неправильно. Але ми маємо… Вибачте, вам не подобається правовий ландшафт, я просто знову ж таки, юридичний збоченець, але мова йде про те, що ми маємо виписати правові норми і чітко сказати, хто є злочинцем, хто не підлягає амністуванню в жодному разі, тому що він вбивав, він займався тортурами, і так далі. Хто прислужував, але був колаборантом свідомим, тому що йому це подобалося, він підтримував цей режим, але не скоював злочину з кров'ю на руках.

НВ: А як ви відрізнятимете свідомих колаборантів від несвідомих, від тих, кому потрібно було сім'ю годувати? Бухгалтер – це свідомий колаборант, на підприємстві?

ОР: Дивіться, як на сьогоднішній день правосуддя розрізняє того, хто вкрав курку випадково або навмисно. Для того і існує правосуддя. Для того і мають далі працювати закони, коли чітко буде написано, є поняття навмисний злочин, ненавмисний злочин, вимушений злочин, і так далі. Тому сьогодні я не хочу когось персонально звинувачувати, називаючи імена та прізвище. Спочатку нехай розберуться відповідні органи, маючі законодавчу базу. Ось чому важливо. Я вам скажу, Хорватія пройшла чотири хвилі амністії для того, щоб унормувати і побудувати мирне життя. Роззброєння, демілітаризація. Тому сьогодні я точно нікого не хочу називати злочинцем. Але точно там є і злочинці, є і колаборанти, але їх найменший відсоток. Найбільший відсоток – це нормальні люди, вони виживають там, вони є заручниками. І їх треба звільнити.

НВ: Хочу вам особисто одне питання поставити, і це, воно не моє, воно одного з наших глядачів, оскільки були вибори і всі згадували часи Черновецького, говорили про те, чому Кличко став лідером, і так далі. Анна Нєстєрова у вас запитує: чи був у вашій біографії такий епізод, актуальний і злободенний для Київради сьогодні? Середина нульових, перша сесія Київради після виборів. Блоку Леоніда Черновецького не вистачає голосів для обрання Довгого секретарем Київради і йде скуповування. П'ять депутатів від Європейської партії Катеринчука лідер партії від гріха подалі замикає в робочій кімнаті на Хрещатику. Троє вилазять через вікно і біжать до сесійної зали голосувати за Довгого. Двоє мужньо залишаються в закритому приміщенні. Одним з них були начебто ви. Був такий епізод в вашому житті?

ОР: Це був такий епізод. Уточнення – це було не на Хрещатику, а на Інститутський, в офісі Миколи Катеринчука, ідея зібратися там і закрити була моєю. Ми запросили трьох майбутніх зрадників для того, щоб переконати, щоб вони не йшли голосувати.

НВ: А хто це були ці зрадники?

ОР: Один – льотчик компанії "Аеросвіт", я вже прізвища не пам'ятаю, другий став потім головою бюджетної комісії, а третій був, здається, чи в будівельній чи в якійсь там комісії. З'ясувалося, що  дві години Черновецький відтерміновував сесію, тому що йому не вистачало саме тих трьох голосів, і були МЧСівці, були пожежні машини з драбиною на другий поверх, щоб через вікно їх витягнути, і вони пішли і проголосували, і додали голосів Олесю Довгому. Ми потім з Олесем навіть бачились і обговорювали цю історію, десь років через два чи через три. Він сказав, що це їм дуже потріпало нерви, зізнався правду, що так і було. А ми з паном Лановим вдвох залишилися в нашій позиції, і було найсмішніше після того, через півроку, тоді фракційне обмеження було до двох депутатів, я був головою фракції, а Лановий був членом фракції, журналісти сміялись – депутат Рєзніков очолив депутата Ланового, навіть так писали. Там, до речі, ми познайомились з Віталієм Кличком, саме під час цих подій.

НВ: Хочу спитати вас про Олеся Довгого. Він – депутат теперішнього скликання, дев'ятого. Але, судячи зі статистики, він практично не ходить до Верховної Ради. Навіщо такі люди стають депутатами?

ОР: Я пригадав фільм "Адвокат диявола", фінальна фраза вустами Аль Пачіно. Російською мовою тщеславие, українською – марнославство, теж мій улюблений гріх, сказав один з головних героїв. Тому мені здається, що багато людей ішли до Верховної Ради, або на інші посади, отак, заради марнославства. Я вам скажу, 2014 року мені вдалося за згодою з Віталієм Кличком ввести систему індивідуального голосування в Київраді. Це єдиний парламент в Україні, де сьогодні існує сенсорна кнопка, яка унеможливлює голосування один за одного. І вона диктує перебування в сесійній залі. Я вважаю, що в Верховній Раді теж можна було б це зробити…

НВ: Причому давно уже.

ОР: Давно.

НВ: На це були виділені гроші вже давно.

ОР: І я, чесно кажучи, здивований, що й досі нема політичної волі в керівництва Верховної Ради вже декількох каденцій це зробити. Не розумію, чому нічого не робиться.

НВ: Олексію, а на вашу думку, ви ж давно уже живете в Києві, Київ – комфортне місто для проживання?

ОР: Дуже.

НВ: А що для вас є опціями комфорту? Ви сказали дуже так впевнено. Ви можете проїхати містом без заторів?

ОР: Не завжди і не всюди, але я до того, як пішов на цю посаду…

НВ: Дороги, мости вас в принципі влаштовують?

ОР: Я дуже багато подорожував. Дуже багато. Або по бізнесу, або як турист. По багатьох країнах світу. В мене у моєму записнику 70 країн відзначені, в яких я побував. Затори є всюду. От всюди, будь-яку країну, яку б ви мені назвали, є корки і затори, в залежності від часу. Тому це абсолютно зрозуміла історія. І по різному їх намагаються вирішити. Тому, якщо ти розумієш, як користуватися, і користуєшся громадським транспортом, метро, велосипедом, в залежності від погоди, ти можеш цього оминати. Ну я ж пересуваюсь, у мене немає мигалок, в мене немає ескорту, я пересуваюся. І я вмію потрапляти там, де мені потрібно. Якщо треба – сідаю на фунікулер, якщо треба – сідаю на метро. Коли я готував Євробачення 2017 року, як відповідальний від міста – я їхав на метро.

НВ: Ми зараз не будемо відволікатися, як ви пересуваєтеся.

ОР: Для мене комфорт – це наявність багатьох зелених територій, зелених парків і скверів, це наявність хорошого сервісу в закладах громадського харчування. Я вважаю, що в Україні найкращий сервіс, ніж будь-де у світі.

НВ: А яке відношення мають ресторани київські до роботи мера? Це ж в принципі бізнес робить?

ОР: Організація середовища, в якому хочеться робити бізнес, означає, що місцева влада таке середовище створює. Це абсолютно нормально. Це підтримка бізнесу. Немає значення, це Київ чи Одеса, чи Харків, чи Дніпро. Якщо там комфортно бізнесу, отже місцева влада таке середовище створює. Одночасно в Києві неймовірно, це я точно знаю, чують голос громадськості. Наприклад, Київ перше місто, де було запроваджено електронні петиції, Київ – перше місто, де було запроваджено бюджет участі, я точно знаю про ті ініціативи. Я суб'єктивний до Києва, я його люблю…

НВ: Бліц з Олексієм Резніковим. Це вже короткі питання і короткі відповіді. Чому ви публічно не підтримали право людей на вибір? Я маю на увазі голосування на Донбасі.

ОР: Я не заперечував право людей на вибір. Але я переконаний, що якщо їх право наражає на ризики, то треба це право тимчасово обмежувати.

НВ: Чому Єрмак як голова Офісу президента займається питаннями зовнішньої політики, а не, скажімо, сам президент і міністр закордонних справ?

ОР: Я переконаний, що це рішення президента, як він розподіляє функції між членами своєї команди. Міністр закордонних справ займається, як представник уряду, за дорученням президента, а голова Офісу вирішує ті завдання, які йому ставить президент. Це нормально, це логічно. Тому що зовнішня політика сьогодні одна з найважливіших на порядку денному у президента.

НВ: Коли ми дізнаємось, в якому вигляді потрібна амністія на Донбасі і як це відбуватиметься?

ОР: Маю надію, що проєкт закону про перехідний період, і в тому числі елемент амністії ми спробуємо презентувати в парламенті не пізніше першого кварталу наступного року.

НВ: А чому влада та Генпрокуратура не займалися не фейковими, а справжніми кримінальними справами лідерів опозиції?

ОР: А хто такі в опозиції, і хто лідери, і чому?

НВ: Дивіться, в країні є опозиція… Наприклад, не є членом правлячої коаліції і монобільшості, скажімо, Кличко і партія «Удар».

ОР: Їх взагалі в парламенті нема.

НВ: У них були проблеми – перший заступник був на хабарі застуканий, ще була низка проблем. Чому ніхто не займався ними? Так і по інших можна сказати.

ОР: По-перше, питання опозиції – дуже розпливчасте, хтось зголосився, і він опозиція….

НВ: Петро Порошенко був яскравою опозицією?

ОР: Не знаю, якщо Петро Олексійович себе заявляє як опозиція, то був, напевно, а якщо ні – то, мені здається, що у нас нормальний політичний…

НВ: А для вас секрет, що він є опозиція?

ОР: Для мене очевидно, що в Україні є демократичний устрій і політичний плюралізм. І я вважаю, що утиски будь-якої політичної сили, опозиції, пропозиції, будь-кого завгодно, точно недоречні. Я, як адвокат, вважаю, що цього бути не може. Не можна через прокуратуру доганяти будь-кого через політичні… Янукович це вже зробив, чим це закінчилося? Вигнанням до Ростова.

НВ: Чи є статистика, де і як живуть люди, які покинули 2014 року Донбас?

ОР: Такої статистики немає.

НВ: Чому з початку карантину закрилися кілька КП? Чи відомо вам, яким чином сьогодні люди потрапляють на підконтрольну чи непідконтрольну територію?

ОР: З початку карантину були тимчасові обмеження, в тому числі з української сторони. Потім вони були зняті, але окупаційний режим в Донецькій області так і не відкрив КПВВ. В Луганську був відкритий КПВВ, він працював у Станиці Луганській. Два тижні тому були змушені обмежити перетин, тому що дуже погані показники на окупованих територіях. Багато людей ідуть звідти інфіковані, тому в інтересах безпеки мешканців Луганщини було ухвалене рішення командуванням ООС на тимчасове обмеження. 

НВ: Чи підтверджуєте ви цифру, що понад 100 тисяч пенсіонерів сьогодні не отримують виплату пенсій і чи пов'язано це якось з проблемами нашого Пенсійного фонду?

ОР: Ні, з Пенсійним фондом не пов'язано ніяк. Я підтверджую, що це цифра 272 тисячі пенсіонерів, які проживають на тимчасово окупованих територіях, які через обмеження карантинні не можуть потрапити на підконтрольну уряду територію України і отримати гроші.

НВ: Як їм жити?

ОР: Я точно знаю, що вони отримують в тому числі другу пенсію там.

НВ: Чи готові ви вести діалог з жителями ОРДЛО?

ОР: Я веду діалог з жителями ОРДЛО, навіть спілкуючись з вами.

НВ: В якому форматі?

ОР: Ми комунікуємо з мешканцями окремих районів Донецької і Луганської областей через ЗМІ, через пресу, якщо вони будуть бажати – напишуть мені безпосередньо. У нас є сторінка на сайті міністерства, ми готові відповідати всім.

НВ: Чи готові ви відповідати через скайп, чи ще якось?

ОР: Якщо буде така ініціатива, ми будемо говорити з усіма, хто бажатиме, тому що це громадяни України, з якими ми маємо говорити. Ми не маємо права розривати соціальні зв'язки. У жодному разі.

НВ: З яких джерел ви дізнаєтеся про події, які відбуваються в ОРДЛО і взагалі, які настрої у людей, що вони хочуть, і так далі?

ОР: Починаючи з того, що нам пишуть мешканці і Донецька, і Луганська, і Горлівки, пишуть в месенджері в Facebook, ми користуємося соціологічними дослідженнями, ми користуємося спілкуванням з гуманітарними організаціями, від Міжнародного червоного хреста, який має там свої представництва, інші, від громадських активістів, які нам дуже допомагають. І включаючи розвідувальне товариство в тому числі.

НВ: Нещодавно, коли президент Зеленський був обраний, він сказав, що він собі дає рік на виконання обіцянки, що буде мир в Україні, що буде відновлення території. Рік уже промайнув, як ви вважаєте, чи вдасться президенту Зеленському завершити війну цього року? А якщо не вдасться, то що буде далі?

ОР: Я трошки інакше тлумачу слова президента. Він сказав, що він бере собі рік іти за сценарієм, який був написаний до нього. За сценарієм, який був написаний 2014 року. Маються на увазі Мінські угоди так, як вони написані. Він це по суті сказав 9 грудня, як я це сприймаю, в Парижі. Тому ось 9 грудня мине цей рік - відповідно, президент вирішуватиме.

НВ: Вдасться щось вирішити цього року, чи ні?

ОР: Війна поточного року не буде завершена. Тому що дуже багато часу треба на виведення іноземних військ Російської Федерації.

НВ: Дякую, що ви прийшли сьогодні.

Джерело Україна 24 Теги